18 ноября, 2009 13:19

Розробка стандартів фармацевтичної діяльності. Фокус на допомогу пацієнтові

Посібник, редакція 2006 р. ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я/Департамент лікарської політики
та стандартів/, Женева, Швейцарія. МІЖНАРОДНА ФАРМАЦЕВТИЧНА ФЕДЕРАЦІЯ, Гаага, Нідерланди

Розглядаються, зокрема, питання застосування невірапіну у вагітних з цільовим підходом (застосування невірапіну лише у ВІЛ-позитивних вагітних) з метою попередження передачі вірусу від матері до дитини.

У рамках СПІЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СПЕЦПРОЕКТУ «Щотижневика АПТЕКА», який започатковано й здійснюється видавництвом «МОРІОН» у співробітництві з Національним фармацевтичним університетом України (НФаУ), ми розпочинаємо цикл публікацій українського перекладу посібника «Розробка стандартів фармацевтичної діяльності. Фокус на допомогу пацієнтові» (2006 р.). Друкується за виданням: «Developing pharmacy practice. A focus on patient care. Handbook-2006 edition». Книгу підготовлено у співавторській співпраці фахівців Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ; WHO - World Health Organization) та Міжнародної фармацевтичної федерації (МФФ; FIP - International Pharmaceutical Federation); авторський колектив: Karin Wiedenmayer, Rob S. Summers, Clare A. Mackie, Andries G.S. Gous, Marthe Everard, за участю Dick Tromp. Українська версія першої редакції посібника публікується під загальною редакцією В.П. Черниха - ректора НФаУ, члена-кореспондента НАН України, професора, доктора фармацевтичних наук, доктора хімічних наук. Українською переклав П.Г. Снєгірьов. Генеральний директор ВООЗ надав право перекладу документа українською мовою видавництву «МОРІОН» (Київ, Україна), яке несе цілковиту відповідальність за відповідність змісту українського перекладу англійському оригіналові публікації видання 2006 р. Усі права захищено.

© World Health Organization and International Pharmaceutical Federation, 2006

© МОРІОН (український переклад під загальною редакцією В.П. Черниха), 2009

В. Черних

 

ВСТУПНЕ СЛОВО

«Фармацевт мусить вийти з-за прилавку та почати приносити людям користь, надаючи їм допомогу не лише за допомогою таблеток. Процес відпуску ліків сам по собі не має майбутнього. Цей вид діяльності може і буде здійснюватися за допомогою інтернету, автоматичних пристроїв та/або силами добре підготовленого технічного персоналу. Той факт, що фармацевти мають академічну освіту та виконують роль спеціалістів охорони здоров'я, зобов'язує їх краще служити суспільству, аніж це відбувається сьогодні.»

(Цитується за: van Mil J.W., Schulz M., Tromp T.F. Pharmaceutical care, European developments in concepts, implementation, teaching, and research: a review. Pharm World Sci. 2004 Dec; 26 (6): 303-11).

Цей вступний посібник проголошує нову парадигму фармацевтичної діяльності. Його мета - слугувати провідником для викладачів аптечної справи у фармацевтичних вищих навчальних закладах (ВНЗ), студентів, які навчаються у цих ВНЗ, а також фармацевтів-практиків на шляху вдосконалення власних професійних навичок. Посібник, зводячи докупи практичні інструменти та знання, було створено у відповідь на назрілу необхідність визначити, розробити та створити глобальне розуміння фармацевтичної допомоги на усіх рівнях її надання.

Попри глибинне експертне опрацювання, що супроводжувало підготовку цієї настанови, ВООЗ та МФФ розглядають першу редакцію документа як відправну точку. Зміст посібника підлягатиме доопрацюванню та оновленню у міру накопичення досвіду, якого набуватимуть протягом «польових випробувань» країни, континенти та відповідні заклади та установи. Видання буде вдосконалюватись у міру отримання нової практичної інформації.

Ми запрошуємо читачів звертатися до Департаменту лікарської політики та стандартів ВООЗ або до МФФ та ділитися з нами власним досвідом використання цього посібника. Ми будемо раді вашим коментарям та міркуванням, особливо якщо вони стосуватимуться змісту та життєвих прикладів. Такий зворотний зв'язок стане ключовим рушієм для поліпшення майбутніх видань цього настановчого документа.

Передмова

Протягом останніх чотирьох десятиліть намітилася тенденція до зміщення фокусу фармацевтичної діяльності, первинно зосередженого на забезпеченні ліками, на надання допомоги пацієнтові. Тож роль фармацевта еволюціонувала, і він перетворився з того, хто виготовляє та продає ліки, на постачальника послуг та інформації. Найголовніше те, що фармацевт надає допомогу пацієнтові, беручи його під свою професійну опіку. Більше того, задача фармацевта - гарантувати, що допомога, яку отримує пацієнт, призначена правильно, є найбільш ефективною спроміж усіх доступних варіантів, найбільш безпечною, а також підходить саме цьому пацієнтові.

Hans V. Hogerzeil
Director
World Health Organization
Medicines Policy and Standards
20 Avenue Appia
1211 Geneva 27
Switzerland

A.J.M. (Ton) Hoek
General Secretary and CEO
International Pharmaceutical Federation
P.O. Box 84200
2508 AE The Hague
The Netherlands

Беручи на себе пряму відповідальність за задоволення індивідуальних медикаментозних потреб конкретного пацієнта, фармацевт здатен зробити унікальний внесок у досягнення кінцевих результатів фармакотерапії та в покращання якості життя своїх пацієнтів. Новий підхід одержав назву «фармацевтична допомога» (pharmaceutical care), його найбільш вживане визначення звучить так:

«Фармацевтична допомога - це відповідальне надання фармакотерапії з метою досягнення певних результатів, що покращують якість життя пацієнта.» (Hepler and Strand, 1990).

Ухвалюючи це рішення у 1998 р., МФФ внесла до нього одну суттєву корективу:

«... для досягнення певних результатів, що покращують або підтримують якість життя пацієнта.».

Практика фармацевтичної допомоги є новою і суттєво відрізняється від того, що являла собою діяльність фармацевтів протягом минулих років. Оскільки часто фармацевти були не в змозі нести відповідальність за здійснення фармакотерапії, не маючи для цього ані відповідних документальних обґрунтувань, ані можливостей для моніторингу, контролю та аналізу лікування. Перейняти на себе цю відповідальність - ось у чому полягає наріжний камінь у практиці фармацевтичної допомоги.

Щоб упоратись із цим завданням, фармацевт повинен мати здатність поєднувати цілу низку різних функцій. Концепція «фармацевт семи зірок» (seven-star pharmacist), яку було висунуто ВООЗ та ухвалено МФФ у 2000 р. в рамках її програмного документа з Належної практики фармацевтичної освіти (Good Pharmacy Education Practice), розглядає фармацевта як особу, яка надає допомогу і приймає рішення, як комунікатора, вчителя (наставника) і довічного учня, лідера й менеджера (The role of the pharmacist in the health care system. Preparing the future pharmacist: Curricular development. Report of a third WHO Consultative Group on the role of the pharmacist, Vancouver, Canada, 27-29 August 1997. Geneva: World Health Organization; 1997. WHO/PHARM/97/599 - http://www.who.int/medicinedocs). Для потреб цієї книги автори додають роль дослідника.

База теоретичних знань випускників фармацевтичних вузів змінюється. І коли нові покоління випускників занурюються у практичну діяльність, тож відповідно й фармацевтична практика повинна змінюватись, відображаючи оновлення бази теоретичних знань.

У той же час фахівці аптечної справи, які вже практикують, продовжують свою післядипломну освіту в руслі старої системи поглядів, що сконцентрована на лікарському препараті. І щоб ці фармацевти, які вже склалися як спеціалісти, змогли взяти ефективну участь у втіленні нового підходу до фармацевтичної діяльності, який зосереджено на пацієнті, вони повинні отримати можливість оволодіти тими новими знаннями та навичками, яких вимагає їх нова роль. Для цього їм знадобиться стати довічними учнями, і у цьому полягає одна з характерних рис, притаманних новому фармацевтові.

Цей посібник покликаний висвітлити ці потреби, що змінюються. Він призначений не лише для фармацевтів, які склалися як професіонали, та молодих дипломованих спеціалістів, але й для викладацького складу, а також для нових студентів - фармацевтів прийдешньої доби - у країнах всього світу.

З метою якнайширшого охоплення аудиторії, цей посібник видається як у друкованому, так і в електронному вигляді. Глобальна мета - перетворити його на інструмент інтерактивних комунікацій й супроводити прийнятною моделлю «питання - відповідь», оскільки посібник може стати в нагоді й з метою самоосвіти. Книга містить чимало різноманітних ілюстрацій з життя, які допоможуть читачам різних спеціальностей та видів діяльності задовольнити свій професійний інтерес й отримати професійну користь. Мета цієї книги - дбайливо супроводити тих, хто навчається, крізь певні етапи, що й має допомогти їм впоратися із завданням, яке потребує одночасного поєднання знань, навичок та принципів. Ці етапи визначено на початку кожної глави у параграфі «Основні цілі навчання». Посібник пройшов усі стадії розгляду та обговорення із залученням представників усіх цільових груп та найрізноманітніших закладів та установ.

У главі 1 розглянуто деякі визначення Належної аптечної практики (Good Pharmacy Practice - GPP) у різних контекстах. Фундаментальною основою для них усіх слугує концепція «фармацевт семи зірок». Глава 2 викладає поетапний підхід до фармацевтичної діяльності у рамках типової загальноприйнятої практики. Загострено увагу на важливості дієвої системи перенаправлення пацієнтів для надання відповідної медичної допомоги. Глава 3 обгрунтовує необхідність отримання та застосування інформації та нових розробок, викладає принципи практичного втілення знань, що базуються на доказах, вчить користуватися настановчими документами та посібниками з вибору лікарських засобів за тих чи інших обставин. Підкреслюється значущість довіри, уподобань, знань, прав та вибору пацієнта.

Основна ідея цієї книги полягає в тому, що професійна роль фармацевта не обмежується цариною постачання ліків та керування ними, а є набагато важливішою і почеснішою. Лікарський препарат нині повинен розглядатися не як самоціль - як це часто акцентується і протягом навчання, і на практиці - але скоріше як засіб досягнення цілі. Якщо лікарські засоби застосовуються з метою досягнення максимальної користі для кожного конкретного пацієнта та суспільства загалом, це приведе як до покращання здоров'я, так і до заощадження коштів. Фармацевти нового покоління повинні мати знання та навички, необхідні для виконання ними своїх нових функцій та обов'язків, аби гідно впоратися з роллю повноправного учасника єдиної медичної команди.

 

ГЛОСАРІЙ

Абсолютний ризик (АР) - absolute risk: вірогідність виникнення у певної особи певних клінічних наслідків протягом певного періоду. Значення знаходяться у діапазоні 0-1 або 0-100%. На відміну від загальновживаного значення, термін «ризик» застосовується як щодо несприятливих наслідків (наприклад розвиток інфаркту міокарда), так і стосовно бажаних результатів (наприклад одужання).

Аналіз витрат/вигоди - cost-benefit analysis: порівнює вартість і переваги втручання шляхом перерахунку користі для здоров'я у грошовому вимірі - аби і вартість, і користь представити в єдиній одиниці виміру.

Аналіз витрат/користі - cost-utility analysis: економічний аналіз ефекту втручання як у кількісних, так і в якісних показниках - для визначення користі застосовують такі одиниці виміру, як збережені роки з певною якістю життя (quality-adjusted life-years - QALYs).

Аналіз мінімізації витрат - cost-minimization analysis: економічний аналіз вартості двох або більше лікувальних альтернатив з однаковим терапевтичним результатом з метою виявлення найменш затратної з них.

Аналіз вартості ефективності - cost-effectiveness analysis: зіставлення як витрат, так і ефективності різних лікувальних альтернатив - з метою напрацювання стратегії з найкращим співвідношенням переваг (які виражено у терапевтичних або інших передбачених ефектах) на одиницю витрачених коштів.

Аптечна практика - pharmacy practice: забезпечення лікарськими засобами та іншими продуктами й послугами охорони здоров'я, а також сприяння населенню та суспільству в їх якнайкращому використанні.

Біодоступність - bioavailability: швидкість і ступінь, з якими лікарська або інша речовина досягає цільових тканин після прийому.

Виготовлення - compounding: приготування, фасовка, упаковка або маркування препарату. Такий препарат далі відпускається пацієнтові згідно з рецептом або протягом курсу лікування з ініціативи фармацевта або лікаря, що веде пацієнта. Виготовлення може також здійснюватися для потреб дослідження, навчання та проведення хімічного аналізу. У правовому сенсі виготовлення не є виробництвом.

Відносний ризик (ВР) - relative risk: кількість разів, яка більш вірогідна (ВР>1) або менш вірогідна (ВР<1) для повторення подібного явища в одній групі порівняно з другою; по суті подібно до Співвідношення шансів (див.). Дизайн досліджень, де оперують ступенем ВР, є характерним для проспективних досліджень з підгрупами передбаченої чисельності, до складу яких входять учасники як з факторами ризику, так і без них.

Відпуск ліків - dispensing: прочитання та оцінка рецепта, відбір та маніпуляція з лікарським препаратом (або його приготування), етикетування та вміщення препарата у відповідну ємність (згідно з законодавчими та регуляторними вимогами), надання інформації та інструкцій з боку фармацевта або під його наглядом, з метою забезпечити безпечне та ефективне використання препарата пацієнтом.

Дистрибуція (розподіл) - distribution: вид діяльності, необхідний для отримання від постачальника лікарських препаратів цілими та неушкодженими, їх надійного та безпечного надання установам охорони здоров'я, де ці препарати застосовуватимуться для лікування пацієнтів.

Довірчий інтервал (ДІ) - confidence interval: 95% довірчий інтервал (або 95% довірча межа) повинен включати 95% результатів, отриманих у дослідженнях аналогічного масштабу та дизайну. З певним допущенням можна стверджувати, що істинний масштаб ефекту (який ніколи не відомий точно) має 95% шанс потрапити у діапазон ДІ.

Доказова медицина (ДМ) - evidence-based medicine: свідоме, точне і розумне використання найкращих сучасних доказів для прийняття рішень щодо лікування конкретного пацієнта.

Забезпечення якості (ЗЯ) - quality assurance: комплекс технічних, процедурних та управлінських заходів, який покликаний гарантувати, що усі види медичного обслуговування, які отримує пацієнт, є безпечними, ефективними та прийнятними для застосування.

Закупівля - procurement: процес здійснення закупівель та придбання у приватних або громадських постачальників, або закупівлі від виробників, дистриб'юторів та інших організацій з метою забезпечення доступності необхідних лікарських засобів у потрібній кількості, за мінімальною можливою ціною та з засвідченою відповідністю цих засобів стандартам якості.

Захворюваність - morbidity: відносний рівень захворювань (але не смертей) серед населення.

Зниження абсолютного ризику (ЗАР) - absolute risk reduction: абсолютна різниця між результатами дослідження, отриманими у дослідній та контрольній групах. Застосовується, коли ризик у контрольній групі перевищує такий для дослідної; розраховується як різниця між значенням АР у дослідній групі та значенням АР у групі контролю. Цей показник не відображає пропорцію зниження для обох груп: з цією метою використовують показник Зниження відносного ризику (ЗВР; див.). Наприклад, якщо у 9 з 45 учасників контрольної групи і у 6 з 60 осіб, що входять до дослідної групи, виникли побічні явища, то ЗАР становитиме 9/45-6/60=0,2-0,1=0,1.

Зниження відносного ризику (ЗВР) - relative risk reduction: пропорційне зниження ступеня ризику між учасниками дослідної та контрольної груп (див. пояснення до Відносний ризик).

Керована медична допомога - managed care: система надання медичної допомоги, яка впливає на споживання та вартість медичних послуг і підпорядковує свою діяльність досягненню головної мети: скоординувати служби охорони здоров'я таким чином, щоб отримати максимальну користь і звести до мінімуму витрати.

Кількісні дані - quantitative data: відомості, що відображають кількісні характеристики, подані у числових показниках.

Кількість пацієнтів, що потребують лікування (КППЛ) - number needed to treat: один з критеріїв оцінки ефективності лікування. Встановлюється як кількість пацієнтів, яких потрібно буде лікувати за допомогою певного втручання протягом конкретного проміжку часу з метою попередження виникнення одного додаткового побічного ефекту або досягнення одного додаткового сприятливого наслідку. КППЛ можна розрахувати як 1/ЗАР (див.Зниження абсолютного ризику). Наприклад, якщо рівень ЗАР=1 (див. Приклад для ЗАР), КППЛ становитиме 1/0,1=10. Це означає, що необхідно пролікувати 10 пацієнтів для уникнення однієї побічної реакції.

Комплайнс - compliance: здатність пацієнта дотримуватися режиму лікування, яке призначив лікар, що веде пацієнта. Це поняття більшою мірою стосується чіткого дотримання пацієнтом терапії, яку лікар призначив без обговорення з ним (див. також: Прихильність до лікування; Узгодженість).

Контрольна група - controls: у царині рандомізованих контрольованих досліджень - учасники групи порівняння такого дослідження. У цій групі учасники отримують або плацебо, або стандартне лікування, або не отримують жодного лікування.

Критична оцінка - critical appraisal: метод оцінки клінічних доказів з метою визначення найкращої клінічної/терапевтичної альтернативи.

Лікар (спеціаліст), який практикує, - practitioner: фахівець, що має відповідну професійну кваліфікацію для надання медичної допомоги.

Метааналіз - meta-analysis: статистична методика, яка підсумовує результати кількох досліджень в єдиній системі вагових статистичних характеристик, серед яких перевагу мають результати, отримані в дослідженнях більш високої якості.

Неінфекційне захворювання noncommunicable disease: кожне захворювання, яке НЕ передається від однієї особи іншій при прямому фізичному контакті, звичайному потиску руки тощо.

Невпинне професійне вдосконалення (НПВ) - continuing professional development: обов'язок кожного фармацевта систематично підтримувати та розширювати свої знання, уміння та професійний потенціал. Спеціальність фармацевта передбачає й потребує безперервного підвищення кваліфікації та поповнення/оновлення професійного багажу. Невпинне підвищення компетентності - це той стрижневий момент, що слугує ключем для стабільного довготривалого фахового успіху протягом усієї кар'єри.

Основні лікарські засоби (ОЛЗ) - essential medicines: ті лікарські засоби, що призначені для задоволення пріоритетних медичних потреб населення. Ці лікарські засоби підлягають жорсткому відбору з огляду на доказові показники ефективності й безпеки та порівняльні дані ефективності витрат. Для забезпечення повноцінного функціонування системи охорони здоров'я, ОЛЗ за своїм сутнісним призначенням мають бути доступними кожної миті, у достатній кількості, у необхідних лікарських формах, з підтвердженням належної якості, у супроводі адекватної інформації, а також за ціною, яку здатні заплатити громадянин і суспільство. Втілення концепції ОЛЗ передбачає значну гнучкість та пристосовуваність до різноманітних місцевих умов та факторів; втім, поза жодним сумнівом, вирішення питання щодо того, які саме лікарські засоби відносити до категорії основних, залишається виключно у зоні національної відповідальності.

План лікування - care plan: детальна програма, якою визначено дії та зони відповідальності фармацевта й пацієнта, яку розробляє фармацевт за участю та з допомогою пацієнта, і яка призначена для того, щоб вирішити кожне питання стосовно фармакотерапії; успішно досягти цілей лікування пацієнта, які було окреслено пацієнтом разом з лікарем, що його веде; попередити кожен можливий небажаний наслідок медикаментозної терапії.

Плацебо - placebo: біологічно нейтральне лікування, яке призначають, приміром, учасникам контрольної групи (див.) у клінічних дослідженнях.

Показник значущості Р - P value: вірогідність того, що визначена різниця між досліджуваними явищами має суто випадковий характер, якщо припустити, що насправді суттєвої різниці між отриманими середніми даними немає. Якщо така вірогідність становить менше 1 з 20 (р<0,05), то такий результат загальноприйнято розглядати як статистично значущий.

Прихильність до лікування - adherence: здатність пацієнта дотримуватись належного виконання терапевтичного режиму, який погоджено між пацієнтом та лікарем, який його веде (див. також Комплайнс).

Проблема, пов'язана з фармакотерапією, - drug therapy problem: несприятлива подія, що сталася з пацієнтом у зв'язку з медикаментозною терапією (або передбачувано нею зумовлена) і може реально або потенціально вплинути на очікуваний результат лікування пацієнта.

Просвітня діяльність (когнітивні послуги) - cognitive services (functions): такі послуги або функції, які потребують від спеціаліста, якому дозволено відпуск рецептурних лікарських засобів, наявності певних професійних теоретичних знань та практичних навичок (наприклад уміння проконсультувати, володіння інформацією про препарат, навичка виміру артеріального тиску тощо).

Профілактика (превентивні заходи) - prevention (preventive measures): заходи, яких вживають з метою попередження захворювання.

Рандомізоване контрольоване випробування (РКВ) - randomized controlled trial: випробування, учасників якого за суворо випадковим принципом розподілено на дві групи: в першій (дослідна група) отримують лікування, яке власне і є предметом дослідження, у той час як учасники другої (група контролю (див.) або порівняння) одержують альтернативне лікування або плацебо. Такий дизайн дослідження дає можливість зіставно оцінити відносну ефективність втручань.

Резистентність до антибіотиків - antimicrobial resistance: здатність мікроорганізмів продовжувати розмноження у присутності терапевтичних концентрацій протимікробних засобів, що може зумовити неефективність лікування.

Результати (наслідки) лікування - outcomes: наслідки (результати) втручання, яке було вжито з метою досягнення лікувальних цілей. Результати лікування можуть мати економічні, соціально-психологічні або фізіологічні характеристики.

Розповсюдженість захворювань - prevalence: розрахунок захворюваності з урахуванням поточної кількості хворих за певний проміжок часу (на відміну від частоти захворювань (див.), де оцінка захворюваності грунтується на кількості нових випадків захворювання, що було діагностовано серед населення протягом досліджуваного періоду).

Санітарна просвіта (пропаганда здоров'я) - health promotion: заохочення людей до більшого піклування про своє здоров'я та до його покращання.

Систематичний огляд - systematic review: огляд, у якому всі випробування з певної тематики було піддано систематичному вивченню, аналізу й оцінці та узагальнено згідно з попередньо визначеними критеріями. Можна (втім, не варто) також використовувати метааналіз (див.) у якості статистичного методу для зведення докупи й числового узагальнення результатів випробувань, які відповідають мінімальним стандартам якості.

Систематична помилка - bias: систематичне відхилення результатів дослідження від їх справжніх значень (Прим. перекладача: можливо, на користь критерію/критеріїв, з метою досягнення яких і проводиться це дослідження), зумовлене методологічними особливостями цього дослідження.

Сліпий метод - blinding: спосіб убезпечити дослідження від системних помилок (необ'єктивності), який полягає у приховуванні від суб'єктів дослідження інформації щодо того, яку з моделей терапії хто з них одержує. Якщо про це не знає ані суб'єкт, ані дослідник - таке дослідження називають подвійним сліпим.

Смертність - mortality: відносний рівень смерті серед населення.

Співвідношення шансів (СШ) - odds ratio: один з критеріїв оцінки ефективності лікування. Характеризує шанси виникнення події у дослідній групі, виражені пропорційно до шансів його виникнення у контрольній групі. Якщо СШ близьке до 1, це свідчить про незначну відмінність ефектів між досліджуваним і контрольним втручаннями. Якщо СШ вище (нижче) 1, це означає, що ефект лікування перевищує (не досягає) результати(-ів), отримані(-их) у групі контролю. Важливо, що оцінювані ефекти можуть бути як негативними (наприклад смерть або інвалідизація), так і сприятливими (наприклад вилікування). СШ є аналогом АР (див. Абсолютний ризик). Найчастіше використовується у дослідженнях з експериментальним дизайном, який не передбачає попереднього встановлення кількісного складу різних груп, тобто у дослідженнях типу «випадок - контроль». СШ також застосовують для узагальнення результатів різних досліджень, оскільки шанси можна підрахувати усередині дослідної групи незалежно від порівняльної виборки і групи контролю (розміри якої у різних дослідженнях помітно відрізняються).

Сортування - triage: система, за допомогою якої здійснюється розподіл постраждалих та інших пацієнтів на певні групи відповідно до серйозності уражень або захворювань, з метою встановлення для них лікувальних пріоритетів. У надзвичайних ситуаціях головна мета сортування - допомогти вижити якнайбільшій кількості людей.

Статистично значущий - statistically significant: відображає низьку вірогідність того, що одержані в ході дослідження результати мають випадковий характер. Загальновживаний 5% (р<0,05) рівень показника значущості (див.) означає, що встановлені результати могли б бути отримані випадково в 1 з 20 подібних досліджень. Довірчий інтервал (див.) може також використовуватися для визначення статистичної достовірності. У цьому посібнику якщо слова «значущий» чи «значущість» використовуються без уточнення, то вони мають статистичне значення.

Узгодженість - concordance: узгоджене прийняття рішень, спільне погодження та затвердження пацієнтом та лікарем, який його веде, вибору лікувальної стратегії, її очікуваних результатів та способів їх досягнення (див. такожКомплайнс; Прихильність до лікування).

Фармаконагляд - pharmacovigilance: ВООЗ визначає як науку та комплекс заходів щодо виявлення, оцінки, розуміння та попередження розвитку побічних ефектів або яких завгодно інших несприятливих явищ, пов'язаних із застосуванням лікарських засобів.

Фармакотерапія - pharmacotherapy: лікування порушень здоров'я за допомогою лікарських засобів.

Фармацевт - pharmacist: фахівець, який має професійну кваліфікацію у сфері фармації - галузі медичних знань, пов'язаної з виготовленням, наданням та використанням лікарських засобів. Роль фармацевта еволюціонувала від надавача ліків до носія фармацевтичної допомоги, яка сконцентрована на пацієнтові.

Фармацевтична допомога - pharmaceutical care: відповідальне надання медикаментозної терапії з метою досягнення певних результатів, що підвищують якість життя пацієнтів. Цей процес співробітництва покликаний попереджувати або визначати та усувати будь-який негативний вплив ліків на організм людини. Це довготривалий процес підвищення якості використання лікарських препаратів.

Фармацевтичне обслуговування pharmaceutical services: усі види послуг, що надаються з боку фармацевтичного персоналу в рамках надання фармацевтичної допомоги. Разом з відпуском лікарських препаратів включає також інформування, просвіту й пропаганду щодо сприяння суспільній охороні здоров'я, надання інформації стосовно лікарського засобу та консультування, здійснення регуляторної діяльності, професійну освіту та підготовку кадрів.

Фармацевтична практика - pharmaceutical practice: включає надання лікарських препаратів, фармацевтичне обслуговування та фармацевтичну допомогу й охоплює усі наведені вище види діяльності та послуг, що здійснюються фармацевтом у системі охорони здоров'я.

Частота захворювань - incidence: визначення рівня захворюваності на основі кількості нововиявлених випадків захворювання, що виникли серед населення протягом оцінюваного проміжку часу (на відміну від розповсюдженості захворювань (див.), де рівень захворюваності розраховується з урахуванням поточної кількості хворих серед населення за певний період).

Шанси - odds: вірогідність того, що подія станеться, виражена пропорційно до вірогідності, що події не буде.

Якісні дані - qualitative data: відомості, що відображають першопричини та підстави певного явища у формі не-категоризованої відповіді, наприклад відповіді на «відкрите» запитання в рамках інтерв'ю або бесіди (на відміну від кількісних даних, які грунтуються на кількісних характеристиках явища у числових показниках).

Якісні характеристики лікарського препарату - quality characteristics of medicines: достеменність, чистота, сила дії, тотожність та біодоступність.

Глава 3. Управління інформацією та використання доказів (закінчення)

3.5. Фармакоекономічний аналіз (закінчення)

Як відмінності впливатимуть на висновки?

Загалом, фармакоекономічний аналіз дозволяє особам, що приймають рішення, здійснювати вибір між альтернативними лікувальними схемами, втручаннями та програмами шляхом встановлення між ними відмінностей у кількісних (гроші) та якісних (користь) показниках. З метою порівняння ефективності з огляду на вартість між двома лікарськими препаратами обчислюють співвідношення вартість/ефективність. Зазвичай цей коефіцієнт визначають шляхом ділення різниці вартості двох втручань на різницю їх користі. Підраховані коефіцієнти вартість/ефективність можуть відрізнятися залежно від того, які вартісні дані та отримані результати (кінцеві точки) включено до аналізу. Окрім вартості лікарських препаратів, може бути врахована вартість моніторингу або лікування побічних ефектів. Економії коштів можна досягти шляхом відшкодування витрат. З іншого боку, препарат, що демонструє нижчий рівень рідкісних побічних ефектів, а сам має зависоку ціну, навряд чи можна вважати ефективним з огляду на вартість.

Порівняння співвідношення вартість/ефективність дає можливість визначити користь, якої вдалося досягти завдяки певним витратам, тобто підтвердити, що користь препарату виправдовує витрачені на нього кошти. Не всі нові препарати є ефективнішими за існуючі з огляду на вартість. Ефективність витрат у різних умовах, що грунтується на відповідних результатах, може бути доведена лише на основі даних високоякісних клінічних випробувань.

Примітка: докладнішу інформацію з фармакоекономічного аналізу можна отримати з посібника ВООЗ: «Drug and therapeutics committees: a practical guide», Geneva: World Health Organization; 2004 (у розділі «Додатки» буде наведено один з прикладів, пропонованих цим посібником).

Навчальна сходинка 3.6.

Враховуючи нижченаведені дані (Marseille et al. Cost effectiveness of single-dose nevirapine regimen for mothers and babies to decrease vertical HIV-1 transmission in sub-Saharan Africa. Lancet 1999; 354 (9181): 803-9), порівняйте співвідношення вартість/ефективність тотального застосування невірапіну у вагітних з цільовим підходом (застосування невірапіну лише у ВІЛ-позитивних вагітних) з метою попередження передачі вірусу від матері до дитини за умов значного поширення захворювання.

  • Гіпотетична когорта налічує 1000 вагітних на рік.
  • З них 30% серопозитивні щодо ВІЛ.
  • Вартість скринінгу та консультування: 6 дол. США з розрахунку на кожну вагітну. Припускається, що скринінг не виявляє 20% вагітних, інфікованих ВІЛ.
  • Ризик трансмісії ВІЛ на фоні невірапіну: 160 з розрахунку на 1000 ВІЛ-позитивних вагітних.
  • Ризик трансмісії ВІЛ на фоні інших коротких курсів: 260 з розрахунку на 1000 ВІЛ-позитивних вагітних.

Отже, на фоні невірапіну ризик трансмісії вірусу порівняно з іншими короткими режимами терапії становить 100 з розрахунку на 1000 ВІЛ-позитивних вагітних, або 10%.

Вартість курсу невірапіну з розрахунку на 1 новонародженого становить 4 дол. США.

Скільком випадкам інфікування дітей можна було б запобігти, застосувавши інші програми? Якою є вартість уникнення одного такого випадку? Яка різниця у вартості кожного випадку попередження інфекції? Для запису результатів своїх підрахунків скористайтеся табличкою, наведеною нижче.

Навчальна Таблиця (До навчальної сходинки 3.6.)
  Тотальна програма Цільова програма
Кількість вагітних у гіпотетичній когорті    
Кількість пролікованих ВІЛ-позитивних вагітних    
Вартість програми для гіпотетичної когорти (лікування усіх вагітних або скринінг усіх вагітних та лікування тих, які виявилися ВІЛ-позитивними)    
Користь: кількість випадків уникнення інфікування дітей у гіпотетичній когорті    
Співвідношення вартість/користь: витрати з розрахунку на кожен попереджений випадок інфікування    
Співвідношення додаткові витрати/користь: різниця (з розрахунку на кожен випадок уникнення інфекції)(Зауважте, користь цільового підходу полягає в уникненні пов'язаних з невірапіном несприятливих подій у здорових вагітних, яких ці обчислення не враховують)    

 

3.6. Використання доказів для розробки стандартів лікування та переліків основних лікарських засобів

У більшості країн процес відбору основних лікарських засобів (ОЛЗ) здійснюється у два етапи. На першому лікарський препарат проходить процедуру отримання дозволу на маркетинг. Зазвичай видача цього дозволу грунтується на даних про ефективність, безпеку та якість продукту, рідше - на результатах порівняльного зіставлення з іншим препаратом, що вже маркетується, або на вартості. Схвалення з боку уповноважених регуляторних органів дозволяє реалізацію лікарського препарату на внутрішньому ринку країни. На додаток до регуляторного дозволу чимало закупівельних та/або страхових схем щодо ліків створюють певні механізми обмеження закупівель та/або відшкодування вартості лікарських засобів. Забезпечити процес прийняття рішень такого характеру покликаний другий етап відбору лікарських засобів, який грунтується на порівнянні різних схем медикаментозної терапії з огляду на те, як вони виправдовують вкладені кошти. Визначення (відбір) звуженого кола ефективних з огляду на вартість ОЛЗ може допомогти оптимізувати використання обмежених бюджетних коштів, що спрямовуються на придбання ліків, - особливо за умов нестачі ресурсів.

З 1977 р. почалося регулярне оновлення/перегляд Модельного переліку ВООЗ ОЛЗ (WHOʼs Model List of Essential Drugs) та було видано настанову з розробки національних та інституційних переліків ОЛЗ (The selection and use of essential medicines. Report of the WHO Expert Committee. Technical Report Series No. 914. Geneva: World Health Organization; 2002. Опубліковано: www.who.int/medicines). Згідно з визначенням ВООЗ (WHO policy perspectives on medicines. The selection of essential medicines. Geneva: World Health Organization; 2002. Розміщено:www.who.int/medicines):

«Основними лікарськими засобами є такі, що задовольняють пріоритетні медичні потреби населення. Відбір ОЛЗ здійснюється у чіткій відповідності з потребами системи охорони здоров'я, доказами ефективності й безпеки та порівняльною ефективністю з огляду на вартість. У царині функціонування системи охорони здоров'я ОЛЗ повинні бути доступні:

  • завжди та у достатній кількості;
  • у відповідних лікарських формах;
  • у супроводі якісної та адекватної інформації;
  • за ціною, доступною для пацієнта та спільноти.

Концепція ОЛЗ передбачає гнучке втілення, що підлягає легкій адаптації до різних умов; рішення щодо того, які саме препарати вважати основними, є виключною прерогативою та зоною власної відповідальності кожної країни.»

Це визначення було доповнене поняттям цінової доступності у 1999 р. Станом на кінець цього року 156 держав - учасниць ВООЗ мали офіційні національні переліки ОЛЗ, причому 127 з них були переглянуті протягом попередніх 5 років. Багато з національних переліків пов'язані з клінічними настановами та використовуються з метою навчання, нагляду та контролю, а також для відображення пріоритетів, що їх встановлює система охорони здоров'я населення перед своїм фармацевтичним сектором. Хоча спочатку переліки ОЛЗ призначалися головним чином для країн, що розвиваються, все більше розвинутих країн також беруть на озброєння ключові компоненти концепції ОЛЗ. Для прикладу наведемо позитивний перелік з відшкодування вартості ліків «Системи фармацевтичної вигоди Австралії» (Pharmaceutical Benefits Scheme of Australia), клінічні настанови Шотландської міждисциплінарної мережі клінічних настанов (Scottish Intercollegiate Guidelines Network - SIGN), деякі організації з підтримки охорони здоров'я у США. Здебільшого їх появу було спричинено як зростанням цін на лікарські засоби загалом, так і введенням значної кількості нових та у багатьох випадках високовартісних препаратів.

Розрізняють первинні та вторинні критерії відбору ОЛЗ. З плином років ці критерії зазнали певних змін. Нині до первинних критерів відбору ОЛЗ відносять:

  • безсумнівні та адекватні дані щодо ефективності та безпеки, отримані в результаті клінічних досліджень;
  • докази успішного застосування за різних умов середовища охорони здоров'я;
  • доступність у лікарських формах, що забезпечують якість, у тому числі адекватну біодоступність;
  • стабільність за несприятливих умов зберігання та застосування;
  • загальну вартість лікування;
  • монокомпонентний склад.

Якщо зазначені характеристики різних препаратів співпадають, використовують такі вторинні критерії, як:

  • порівняльний аналіз фармакокінетичних властивостей та
  • наявність потужностей для виробництва або зберігання.

Процеси перегляду та розповсюдження переліків ОЛЗ відчувають на собі вплив декількох основних тенденцій. Наприклад, багато розвинутих країн започаткували широкомасштабні програми з розробки стандартних клінічних настанов, що грунтуються на доказових підвалинах. Наука прийняття рішень на підставі доказів швидко стала міжнародною нормою. Дедалі укріплюється взаємозв'язок між вагою рекомендацій та міццю доказів, що лежать в їх основі.

Якщо перші національні переліки ОЛЗ готувалися національними організаціями у сфері закупівель лікарських засобів, нині рішення щодо ОЛЗ більше не приймаються ізольовано і дедалі частіше підпорядковуються національним критеріям клінічного вибору.

Розглянуті вище методи критичної оцінки та фармакоекономічного аналізу нині використовуються для визначення найбільш відповідної моделі лікування певного патологічного стану за наявних обставин. Лікарські засоби, застосування яких передбачено такими моделями, відтак включаються до складу переліків ОЛЗ. Загальний процес і роль клінічних настанов із стандартів лікування та переліків лікарських засобів у поліпшенні системи охорони здоров'я продемонстровано на рис. 3.1.

Роль та застосування клінічних настанов та перелік лікарських засобів

Хоча цей підхід є важливим внеском у справу забезпечення раціонального, ефективного та економічно обгрунтованого постачання та застосування ліків, втім виникнення певних обставин може диктувати необхідність інших заходів. Скажімо, потреба в оригінальних засобах за відсутності генеричних препаратів для попередження та лікування таких пріоритетних для системи охорони здоров'я захворювань, як туберкульоз, малярія та ВІЛ/СНІД. Нині Модельний перелік ВООЗ основних лікарських засобів включає відносно незначну кількість оригінальних препаратів (наприклад флуконазол, невірапін, празіквантель, спектиноміцин, зидовудин), втім передбачається можливість збільшення їх кількості найближчим часом. Ці нові препарати можуть бути ефективними з огляду на вартість (особливо за наявності декількох альтернатив), але вони не обов'язково доступні за ціною для окремого пацієнта або спільноти. Наприклад, лікування полірезистентної форми туберкульозу у 20-30 разів дорожче за звичайний 6-місячний курс DOTS при неускладненій та нерезистентній формі цього захворювання. У багатьох країнах це створює умови для конкурентного попиту на фоні обмежених ресурсів системи охорони здоров'я. Цю проблему якнайкраще ілюструє ціновий бум навколо антиретровірусних препаратів у країнах, що розвиваються. З метою збалансування захисту патентних прав виробників-оригінаторів та прав пацієнтів на отримання медичної допомоги (зокрема ОЛЗ) нині використовують такі стратегії, як сегментація ринку та диференційоване ціноутворення.

3.7. Обмеження та хибне тлумачення практики, що грунтується на доказах

Практика, що грунтується на доказових підставах, має низку обмежень. Серед них, зокрема, нестача вичерпних та достовірних наукових доказів, а також складнощі застосування наявних доказів для лікування пацієнтів в рамках певної системи. Інші відчутні обмеження: необхідність оволодіння новими навичками стосовно пошуку та критичного аналізу літератури; час, якого потребує від медичного працівника засвоєння та застосування цих нових навичок; зусилля та кошти, що їх потребує забезпечення доступу до ресурсів доказової практики на місці надання медичної допомоги.

У той же час існує низка хибних тлумачень щодо практики, побудованої на доказових підставах, - особливо стосовно її впливу на загальну вартість медичного обслуговування. Хоча доказовий підхід може зумовлювати стримання витрат шляхом відбору та застосування найбільш ефективних з огляду на вартість варіантів, він також може зумовлювати прийняття більш високовартісних терапевтичних схем. Це може траплятися, оскільки він має на меті поліпшення медичної допомоги, відтак якості та тривалості життя. Результатом абсолютного додержання цього принципу може стати розробка та введення регуляторних норм, що призводитимуть до підвищення вартості (Straus S.E., McAlister F.A. Evidence-based medicine: a commentary on common criticisms. Canadian Medical Association Journal 2000; 163(7): 837-41).

Таблиця 3.5 Варіанти вибору лікування для пацієнта
Запитання Приклад: профілактика малярії
1. Що трапиться, якщо я не вживу жодних заходів з приводу свого наявного занедужання (проблеми медичного характеру)?

 

Я можу заразитися малярією(Малярія є небезпечним захворюванням, особливо для вагітних, дітей до 5 років та осіб з порушеним імунітетом)
2. Які варіанти втручань доступні/можливі?

 

  • Хіміопрофілактика
  • Немедикаментозна профілактика (захисний одяг, москітні сітки, інсектицидні репеленти, перебування від сутінок до сходу сонця у приміщеннях, вентильованих кондиціонером, обладнаних захисним екраном або оброблених інсектицидом)
  • Знаходження подалі від місць з високою вірогідністю зараження малярією
3. Які користь та шкода можливих втручань? (Які? Коли? Яка тривалість? Яка вірогідність?)

 

  • Хіміопрофілактика: ефективна для попередження малярії за умови застосування належного препарату, втім може спричиняти чимало побічних ефектів
  • Немедикаментозна профілактика: менш ефективна у попередженні малярії, може створювати незручності
  • Уникнення місць інфікування може бути неможливим
4. Наскільки значущі для мене користь та шкода? (Наскільки вони для вас важливі? Які ваші власні уподобання?)

 

  • Чи є місце перебування зоною високого ризику щодо зараження малярією?
  • Чи перебуватиму я тут протягом тривалого часу? Якщо так, ризик зростає, побічні ефекти хіміопрофілактики протягом довгого часу можуть бути нестерпними
  • Наскільки ефективно я здатен проводити немедикаментозні профілактичні заходи?
  • Чи матиму я негайний доступ до лікування у випадку, якщо все ж таки заражуся малярією?
5. Чи достатньо у мене інформації, щоб зробити вибір?(Чи поінформовані ви щодо усіх можливих варіантів вибору? Чи достатньо широке коло цих варіантів?)

 

 

НІ - отримайте необхідну інформацію (зверніться до лікаря або інших джерел інформації) та повторіть схему опитування

ТАК - запроваджуйте найкращий з варіантів

(Адаптовано за: Irwig J. et al. Smart health choices: how to make informed health decisions. St. Leonards, Australia: Allen&Unwin; 1999).

Навчальна Таблиця (До навчальної сходинки 3.7.)
Запитання Приклад
1. Що трапиться, якщо я не вживу жодних заходів з приводу наявного занедужання?

 

 
2. Які варіанти втручань доступні/можливі?

 

 
3. Які користь та шкода можливих втручань? (Які? Коли? Яка тривалість? Яка вірогідність?)

 

 
4. Наскільки значущі для мене користь та шкода? (Наскільки вони для вас важливі? Які ваші власні уподобання?)

 

 
5. Чи достатньо у мене інформації, щоб зробити вибір?

 

 

НІ - отримайте необхідну інформацію (зверніться до лікаря або інших джерел) та повторіть схему опитування

ТАК - запроваджуйте найкращий з варіантів

3.8. Точка зору пацієнта

Протягом цього обговорення щодо використання доказів та поліпшення медичної допомоги ми не торкалися точки зору пацієнта. Втім, переконання, цінності, уподобання, тривоги та статок пацієнтів безпосередньо впливають на сприйняття ними можливої користі та шкоди, їх прийняття та прихильність до того чи іншого методу лікування та/або фармакотерапевтичної схеми. Як продемонстровано у табл. 3.1. (www.apteka.ua/article/17762), міркування прийнятності для конкретного пацієнта завжди є останнім етапом оцінки доказового підгрунтя лікування. Індивідуальні характеристики пацієнта, можливості повноцінного лікування в контексті наявних обставин, користь та шкоду, а також особисті уподобання пацієнта - все це необхідно взяти до уваги та врахувати. Обрана стратегія має бути узгоджена з пацієнтом; таку домовленість стосовно результатів та шляхів їх досягнення називають злагодою. Злагода (узгодженість) - значущий важіль забезпечення прихильності до терапії.

Розглядаючи фактори, що впливають на прихильність до терапії і суб'єктивно пов'язані з самим пацієнтом, можна узагальнити: жінки прихильніші до лікування, ніж чоловіки, особи молодшого віку та дуже похилого віку менш прихильні до нього, одинокі люди прихильні меншою мірою, ніж сімейні. Цілеспрямоване санітарно-просвітницьке втручання демонструє підвищення прихильності. Індивідуальні особливості пацієнта на кшталт рівня грамотності, вузького кругозору, культуральні ставлення (наприклад надання переваги традиційним або кустарним засобам лікування, недовіра до сучасної медицини) можуть відігравати істотну роль стосовно певних осіб, громад та суспільних утворень. Ці характерологічні особливості потребують відкритого публічного обговорення (WHO model formulary 2004. Geneva: World Health Organization; 2004. Розміщено: www.who.int/medicines).

Інші фактори впливу на прихильність до терапії можуть бути пов'язані з лікарем, який веде пацієнта, та взаєминами пацієнта з ним/нею; станом здоров'я; характером призначення; фармацевтом; системою охорони здоров'я у цілому. Добрі взаємини між пацієнтом та лікарем слугують найголовнішою запорукою досягнення злагоди. «Задоволення бесідою» з боку пацієнта завжди розглядається як найвагоміший показник високої прихильності. Для захворювань з тяжким прогнозом (зокрема рак) або ускладнених больовим синдромом (наприклад ревматоїдний артрит) притаманний вищий рівень прихильності, ніж при патологічних станах, що демонструють асимптоматичний перебіг і сприймаються пацієнтом як доброякісні (зокрема артеріальна гіпертензія) або схильні до загострень через тривалі проміжки часу (наприклад епілепсія). Призначення великої кількості препаратів (поліпрагмазія) або з режимом прийому частіше ніж 2 рази на добу здатні знижувати рівень прихильності, так само це стосується побічних ефектів (про які пацієнти повідомляють не завжди). Особистий професійний рівень фармацевта грає важливу роль, особливо при заміщенні оригінальних і генеричних лікарських препаратів (генерична заміна).

Система охорони здоров'я як така може виявитись найбільшою поміж усіх інших пере­пон для досягнення злагоди. Довге очікування прийому лікаря, неуважний персонал, незручні умови медичного обслуговування, дефіцит ліків або значна відстань між пацієнтом та лікувальним закладом - всі ці фактори можуть істотно впливати на рівень прихильності пацієнтів до призначеного лікування (WHO model formulary 2004. Geneva: World Health Organization; 2004. Розміщено:www.who.int/medicines).

У деяких країнах з метою забезпечення захисту прав пацієнтів було запроваджено Хартії пацієнтів (Patient Charters). Ці хартії об'єднує спільне бачення певних норм поводження з пацієнтами та їх права, зокрема на:

  • шанобливе поводження з ними;
  • спілкування з фармацевтом, що ідентифіковано за іменем;
  • гарантію збереження конфіденційності щодо його захворювання та лікування;
  • отримання фармацевтичної допомоги в аптеці, що відповідає стандартам належної аптечної практики;
  • упевненість в абсолютній сумлінності фармацевта стосовно вирішення його медичних питань у фінансовому контексті;
  • отримання порад та консультативних рекомендацій щодо належного застосування лікарських засобів;
  • отримання потрібного лікарського препарату у достатній кількості;
  • отримання безпечних, якісних та ефективних ліків;
  • звернення зі скаргою або викладенням потреби;
  • участь у прийнятті рішень, що стосуються питань їх здоров'я та лікування;
  • одержання додаткових консультацій з боку інших медичних фахівців.

У той же час пацієнти мають свої обов'язки:

  • бути виваженими та ввічливими;
  • сприяти своєму фармацевту у виконанні встановлених норм та правил щодо лікарських засобів;
  • застосовувати препарати обережно;
  • повідомляти про будь-які проблеми, що виникли під час застосування препарату.

При прийнятті рішень щодо визначення шляху подолання недуги, вкрай важливо всебічно поінформувати пацієнтів про можливості їх вибору. Ці варіанти можна уточнити, відповівши на низку поставлених запитань (табл. 3.5.)

Навчальна сходинка 3.7.

Заповніть навчальну таблицю, відповівши на запитання ВІЛ-позитивного пацієнта, та з'ясуйте ступінь ризику інфікуванняPneumocystis carinii pneumonia.

3.9. Висновки

З огляду на невпинне розширення вибору лікарських препаратів на фармацевтичному ринку і допомогу пацієнтам у здійсненні поінформованого вибору лікування, фармацевт має відстежувати нову інформацію та слідкувати за новими розробками. Найліпший важіль для цього - можливість спиратися на кращі наявні докази ефективності препарату або процедури. Кращі (найдостеменніші) наявні докази отримують шляхом визначення високоякісних клінічних випробувань та синтезу їх результатів з метою отримання достовірного огляду. До найбільш відомих джерел доказів у формі систематичних оглядів та метааналізів належать Кокранівська бібліотека (Cochrane Library - www.cochrane.org) та періодичне видання Британського медичного журналу (British Medical Journal) Клінічний доказ (Clinical Evidence -www.clinicalevidence.com).

Фармакоекономічний аналіз використовують для визначення втручань, що найефективніші з огляду на їх вартість. Його можна застосовувати, щоб визначити співвідношення різниці у вартості двох втручань та різниці у їх користі для гіпотетичної групи пролікованих пацієнтів (наприклад з розрахунку на 1000 пролікованих хворих) - з метою визначення методу лікування, що спричинить найбільшу вигоду, з урахуванням літературних даних про частоту виникнення бажаних та несприятливих подій.

У разі, коли для вирішення питання вибору між альтернативними методами лікування немає можливості безпосередньо скористатися клінічними доказами та фармакоекономічним аналізом, стануть у нагоді стандарти лікування або клінічні настанови, що грунтуються на цих критеріях.

Хоча клінічні доказові підстави та фармакоекономічний аналіз можуть створювати підгрунтя для вибору ефективних та ефективних з огляду на вартість терапевтичних моделей, остаточне рішення має прийматися з міркувань індивідуальної прийнятності лікування для певного пацієнта, з урахуванням його характерних особ­ливостей, можливостей здійснення лікування за існуючих умов, передбачуваних користі та шкоди, а також особистих уподобань пацієнта.

3.10. Додаткова література

  • Centre for Evidence-Based Medicine. Oxford, UK. Розміщено: www.cebm.net/study_designs.asp.
  • De Vries T.P. et al. Guide to good prescribing. Chapter 12: How to keep up-to-date about drugs. Geneva: World Health Organization; 1994. WHO/DAP/95.1. Розміщено: www.who.int/medicines.
  • Mulrow C.D. Rationale for systematic reviews. BMJ 1994; 309: 597-9.
  • Siegfried N. et al. Male circumcision for prevention of heterosexual acquisition of HIV in men (Cochrane Review). Опубліковано: The Cochrane Library, Issue 3. 2003. Oxford: Update Software; 2003. Розміщено:www.cirp.org/library/disease/HIV/cochrane2003.
  • Therapeutics Initiative. Asymptomatic bacteriuria in pregnancy: rapid answers using the Cochrane Library. Therapeutics Letter 41 (May/June/July 2001).

Цією публікацією ми завершуємо основний текст книги. Втім на читача чекає ще чимало цікавого, зокрема її завершальний розділ «Додатки» - змістовний та грунтовний, особливо важливий та корисний з огляду на практичне впровадження фармацевтичної допомоги. Отже, продовження - у наступних числах «Щотижневика АПТЕКА» та на сайті http://www.apteka.ua/

* Продовження. Початок див.: www.apteka.ua/online/29117, «Щотижневик АПТЕКА» № 32 (703) від 17 серпня, № 33 (704) від 25 серпня, № 34 (705) від 31 серпня, № 35 (706) від 7 вересня, № 36 (707) від 14 вересня, № 37 (708) від 21 вересня, № 39 (710) від 5 жовтня, № 40 (711) від 12 жовт­ня, № 41 (712) від 19 жовтня, № 42 (713) від 26 жовтня, № 45 (716) від 16 листопада 2009 р.

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter