4 June, 2019 10:31

Дотик. Історії повернення українських військових з фронту IV.

Мультимедійний проект «Дотик» продовжує знайомити з історіями повернення українських військових до мирного життя. В партнерстві з Новое Время, Veteran Hub, фондами Олени та Віктора Пінчук AIDS.ua, Victor Pinchuk Foundation.
Дотик. Історії повернення українських військових з фронту IV. / Elena Pinchuk Foundation

Історія четверта – сім’ї Інни та Ігоря. Разом вони прожили 30 років. І тут прийшла війна. Ігор поставив Інну перед фактом, що йде добровольцем, сказавши «не можу по іншому». Обіцяв невдовзі повернутися, але повернувшись, знов поїхав. Інна згадує, що не дуже розуміла, що саме відбувається, а Ігор каже, що людині, яка живе мирним життям, дуже складно пояснити, що саме відбувалося там. Бо за шкалою від 1 до 100  - реальна війна відрізняється від війни, яку ми бачимо у фільмах ... на всі 100!

 

Інна, 52 роки

Ігор, 52 роки

Разом більше 30 років

 

Знайомство: «Пам”ятаю її блузку з бантом в стилі Коко Шанел»

 

Ігор згадує, що познайомилися під час виїзду студентів на колгоспні роботи. Це був біологічний факультет, де були переважно дівчата. Інна згадує, що Ігор приїхав в табір в джинсовому костюмі та з гітарою, саме це і засмутило Інну: “занадто яскравий”. То була перша зустріч, після чого Ігор став заходити до дівчат в гуртожиток. Так і зустрічалися майже рік, а потім – все життя разом. Навіть робота спільна.

 

Війна: «За шкалою від 1 до 100 реальна війна відрізняється від війни, яку ми бачимо у фільмах ... на всі 100»

 

Ігор поставив Інну перед фактом, що йде на війну, сказав «не можу по іншому». Обіцяв невдовзі повернутися, але повернувшись, знов поїхав. Інна згадує, що не дуже розуміла, що саме відбувається, а Ігор каже, що людині, яка живе мирним життям, дуже складно пояснити, що саме відбувалося там. І згодом додає: «Для мене було дуже важко чути, що вона не розуміє, чому я там, бо я вважав, що поступив правильно, як справжній чоловік».

Розмову з доньками щодо татового рішення переклали на Інну. Його війна тривала майже півтора року у складі групи добровольців. «Дуже складний період був з кінця 14 до початку 15-го, – згадує Ігор, ­– Багато поранених, багато вбитих. Єдине, за що я себе картаю – можна було б знайти інші слова». Повертаючись в ті часи зараз, Інна каже, що для неї було незрозуміло, чому він не бере її до своїх проблем. Мовчать разом, тримаються за руки. Ігор каже, що просив вибачення. На питання, чи пробачила його, Інна поки що мовчить...

 

Повернення: «Я перестав мислити, як колись»

 

Ігор каже, що після повернення було таке відчуття, що він вперше зустрів Інну, ніби не знали одне одного. Згадує, що було дуже складно вибудовувати стосунки після, бо людина, яка повернулася з війни та людина, що чекала, ззовні мають вигляд, як раніше, але насправді всередині все дуже змінилося. Саме через це багато друзів пішло саме в той період, бо закінчилися теми для спілкування, з`явилися нові люди. В Ігоря було загострене сприйняття реальності, навіть приступи агресії. Інна стала більш тривожною, чутливою до деяких слів та дій Ігоря. «Мій найбільший страх того періоду, - згадує Інна, – що Ігор загине. Страх за нього».

 

Майбутнє: «Хочу об”єднати знов родину»

 

Ігор та Інна розказують, що разом будують плани на майбутнє. На питання, чи планують розказати онукам всю правду про війну, відповідають, що для них найголовніше, щоб вони сприймали цю ситуацію правильно. Щоб знали, що ми вчинили правильно: «А потім можна вже і правду розказати».

 

Ігор каже, що його плани на майбутнє сформував саме цей період: «Війна – це взагалі паскудна річ. Але я вважаю її плюсом. Якщо б треба було б пройти цей шлях знов, я б вчинив так саме».

Інна додає: «Війна для мене була плюсом. Єдине що, досі не можу вибачити, що мене з собою не взяв...».

 

Текст Olga Rudneva
Фото Микита Завілінський (Nick Zavilinskyi)

В проекті зібрані історії повернення українських військових. Сім різних сімей відповідають на відверті запитання про те, як вибудовувалися стосунки після розлуки, полону, поранень та довгих місяців військової служби. Це портрети родин, які допоможуть зрозуміти, що саме відчуває людина, повертаючись додому, і з якими викликами сьогодні стикаються родини ветеранів в Україні та світі.

За п'ять років понад 361 000 українських військових взяли участь у протистоянні російській агресіі на сході країни. Більшість з них повернулись до цивільного життя, хоча є й ті, хто продовжує службу за контрактом. Ветерани кажуть, що людина, яка повернулася з війни, має наново будувати стосунки з коханими, дітьми та власним оточенням. Їх новий досвід потребує осмислення та адаптації до цивільного життя. В листопаді 2018 року у Києві розпочав роботу проект Veteran Hub, де ветерани, їх близькі та рідні загиблих можуть отримати психологічну і юридичну підтримку фахівців та побратимів з понад 12 громадських організацій.     

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter